Літературна сторінка
Моя Житомирська хлібна земля
У сяйві золота всміхаються поля
І заглядають в серце волошково.
Це Батьківщина, батьківська земля,
Моє Полісся, скупане в любові…
Де хліб і жито на стерні
Під синім небом дозріває,
Де полем йшли плугатарі
І піснею свій край вітали.
Де зародилося добро
І Тетерів свої ніс води,
Велике місто розцвіло
На радість мирному народу.
Де зародилася блакить
І жовте жито де зростало,
Житомир всміхнений стоїть.
Це місто, що добро лиш знало.
Де зародилася краса
І соняшник зростав на полі,
Підкову золоту дала
Житомиру красуня-Доля.
Де зародився лісу спів
І перші промені ранкові встали,
Де вільні діти наших прадіді
Під зорями і хмарами зростали.
Де зародилася любов
До пісні, миру і до волі,
Де серед лісу і дібров
Зросли всі ми у друзів колі.
Де зародилася душа
Така палка, стійка і ніжна,
Житомирська свята душа,
В якій цвітуть одвічні вишні
І хатка біла край села,
Водночас дивна і буденна.
Це все Житомирська земля,
Свята земля, благословенна!
Де в сяйві золота всміхаються поля
І заглядають в серце волошково.
Це Батьківщина, батьківська земля,
Моє Полісся, скупане в любові!